Досліджено розвиток підприємництва в Україні в умовах воєнного стану з використанням статистичних методів аналізу. Підприємництво розглядається як системоутворювальний елемент ринкової економіки та чинник соціально-економічного розвитку, що сприяє створенню робочих місць, формуванню інноваційного середовища, підвищенню конкурентоспроможності та активізації інвестиційної діяльності. В умовах військової агресії український підприємницький сектор зазнав значних викликів, серед яких руйнування інфраструктури, скорочення внутрішнього попиту, порушення логістичних зв’язків, брак трудових і фінансових ресурсів.

Проведено кластерний та дисперсійний аналіз розвитку підприємництва у регіонах України, що дозволило виокремити три групи регіонів за рівнем економічної активності та адаптивності бізнесу до воєнних умов.

Результати дослідження показали суттєву регіональну диференціацію підприємницької активності. Найвищий рівень активності зосереджений у центральних та західних областях, найбільш уразливі – прифронтові та тимчасово окуповані регіони. Виявлено, що фінансово-результативні показники, такі як обсяги виробництва та реалізації продукції, операційний та чистий прибуток, є ключовими у формуванні кластерної структури розвитку підприємництва. Попри скорочення кількості підприємств і спад рентабельності, український бізнес демонструє адаптивність, зокрема шляхом релокації виробництв, освоєння нових ринків та впровадження цифрових технологій.

Отримані результати дозволяють більш об’єктивно оцінити механізми функціонування підприємницького сектору в умовах криз, виявити чинники стійкості бізнесу та визначити напрями державної політики для підтримки підприємництва під час війни та післявоєнного відновлення економіки.