У статті досліджено роль управління персоналом як ключового чинника сталого розвитку підприємницьких структур у сільських громадах України. Обґрунтовано, що в умовах децентралізації, воєнних викликів і структурної трансформації економіки саме кадровий потенціал визначає стійкість місцевого бізнесу, його здатність до адаптації, інновацій та створення нової доданої вартості. Показано, що ефективна кадрова політика поєднує соціальні, економічні й інституційні складові, забезпечуючи зростання продуктивності праці, підвищення конкурентоспроможності підприємств і соціальну стабільність громад. На основі статистичних даних проаналізовано взаємозв’язок між обсягом інвестицій у персонал і результативністю діяльності підприємств. Виявлено, що збільшення витрат на підготовку кадрів, соціальні програми та цифровізацію HR-процесів сприяє істотному зростанню доданої вартості та обсягів реалізованої продукції, що підтверджує наявність мультиплікативного ефекту кадрових інвестицій. Для емпіричної перевірки цієї тенденції здійснено монографічне дослідження систем управління персоналом на підприємствах різного масштабу, розташованих у сільських територіальних громадах. Доведено, що рівень інституціоналізації HR-функцій безпосередньо впливає на адаптивність бізнесу: малі підприємства характеризуються неформальним управлінням персоналом, середні – перехідними моделями, а великі – розвиненими кадровими системами, орієнтованими на лідерство, цифровізацію та корпоративну культуру. Здійснено кластеризацію регіонів України за показниками інвестицій у персонал, продуктивності праці та інноваційної активності, що дозволило визначити типи регіонів із різною якістю кадрової політики та потенціалом сталого розвитку. Установлено, що регіони з розвиненими HR-практиками демонструють вищу динаміку підприємницького зростання і соціальну стійкість, тоді як кадрова інерція стримує розвиток бізнесу на місцевому рівні. Сформульовано висновок, що управління персоналом у підприємницьких структурах сільських громад – стратегічний механізм забезпечення економічної стійкості, інноваційного поступу й соціальної відповідальності бізнесу.