Досліджено класифікацію кластерів у контексті управління інноваційно-інвестиційним розвитком об'єднань підприємств. Актуальність теми обумовлена глобалізаційними процесами та швидкими технологічними змінами, які вимагають нових підходів до кластеризації як інструменту підвищення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу підприємств. Проаналізовано наявні підходи до типології кластерів, зокрема причинні, структурно-функціональні та технологічні ознаки. Виявлено, що відсутність уніфікованої класифікації кластерів обмежує можливості для інтеграції та синергії зусиль учасників ринку, що негативно позначається на економічній стабільності та розвитку. Європейський досвід демонструє важливість кластерів у сприянні регіональному розвитку, інноваціям та конкурентоспроможності. Кластери підтримують розвиток малих і середніх підприємств, сприяють зеленій економіці та цифровій трансформації, а також інтегрують політики сталого розвитку та кризового реагування. Водночас вони стикаються з проблемами нерівномірного розвитку, високого рівня закриття підприємств та впливу глобальних криз. Запропоновано рекомендації для створення науково обґрунтованої класифікації кластерів, що враховує різні ознаки, а також упровадження державних програм підтримки кластерів, спрямованих на розвиток інновацій, зеленої економіки та цифрової трансформації. Дійдено висновку про необхідність розробки ефективних стратегій управління кластерами для досягнення сталого економічного розвитку в умовах глобалізації. Розглянуто різноманітні підходи до типології кластерів, що варіюються від просторових та економічних до технологічних, і кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки. Оцінка впливу глобальних криз, таких як пандемія COVID-19 та військова агресія росії проти України, підкреслює необхідність розробки гнучких механізмів підтримки бізнесу в умовах кризових ситуацій. Досвід ЄС можна використовувати для вдосконалення кластерних політик в Україні, що підвищить її конкурентоспроможність на міжнародному рівні.