Визначено інституційне значення та роль сімейних фермерських господарств у подоланні кризових явищ, пов’язаних із російською військовою агресією та в повоєнній розбудові економіки держави на основі вдосконалення концептуальних засад реалізації потенціалу цих суб’єктів господарювання, оцінки ефективності та формування пропозицій з організаційно-економічного, інституційного забезпечення практики їхньої діяльності.

Із позицій системного підходу: на основі узагальнення світового досвіду діяльності сімейних фермерських господарств визначено їх інституційний статус, що передбачає сімейний характер зайнятості та добровільне прийняття зобов’язань щодо забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій проживання та господарювання. Обґрунтовано доцільність державної підтримки та стимулювання розвитку цієї форми підприємницької діяльності як гаранта підтримки зайнятості на селі та дотримання умов інклюзивності сільського розвитку, що врешті сприятиме глобальній меті досягнення цілей сталого розвитку на період до 2030 року.

Узагальнено найкращі практики адаптації вітчизняних сімейних ферм до умов воєнного часу, зокрема застосування інноваційних підходів до розбудови мережі реалізації сільськогосподарської продукції, впровадження «зелених» способів організації агробізнесу та спеціалізацію на виробництві крафтової продукції, що є уособленням традицій виробництва-споживання сільськогосподарської продукції та продовольства на певній території.

Охарактеризовано інституційні та організаційні чинники розвитку сімейних фермерських господарств в Україні, зокрема розкрито потенціал проєктного підходу як ефективного інструментарію для реалізації державних, корпоративних та громадських ініціатив підтримки та стимулювання розвитку сімейних ферм у несприятливих умовах воєнного часу. Зроблено акцент на зростанні ролі різних форм інтеграції для набуття ними конкурентоспроможності й додаткових можливостей прибуткоутворення та запропоновані до впровадження специфічні форми простої кооперації  прості товариства спільної діяльності як інтегровані структури, здатні посилити спроможності сімейних фермерів у сталому розвитку сільських територій за рахунок консолідації ресурсів для вирішення господарських, соціальних завдань та масштабування бізнесу.

Класифіковано основні проблеми функціонування сімейного фермерства в поточних умовах та сформоване концептуальне бачення шляхів їхнього розв’язання, конкретизоване в комплексі заходів, спрямованих на забезпечення розвитку сімейних фермерських господарств, реалізацію їх потенціалу в умовах воєнного часу та післявоєнної відбудови економіки України.